1000 символів ліворуч

Обережно! Кліщі!

Хворо́ба Ла́йма (також відома як — бореліоз, Лайм-бореліоз, системний кліщовий бореліоз) — природно-осередковаінфекційна хвороба з групи бактеріальних зоонозів, яку спричинюють борелії комплексу Borrelia burgdorferi sensu lato. Хворобу передають кліщі. Характеризується вона переважним ураженням шкіри у вигляді мігруючої еритеми, а також нервової системи, опорно-рухового апарату і серця. Поширена у Північній Америці та Європі, і є другою за швидкістю зростання інфекційною хворобою в США після ВІЛ-інфекції[1].

Джерелом хвороби Лайма є понад 130 видів ссавців, переважно дрібних, і близько 100 видів птахів, які є годувальниками кліщів і основним резервуаром збудників у природі. У дрібних тварин та птахів часто хвороба перебігає безсимптомно.

Кліщ на шкірі шукає місце для присмоктування

Механізм передачі

Хвороба передається трансмісивно, через присмоктування іксодових кліщів, які є переносниками збудників у природних ареалах. Обговорюється ймовірність рідкісного передавання при втиранні решток роздавленого кліща у пошкодження шкіри та через сире молоко хворої тварини (переважно козине), коли збудники потрапляють через дрібні ушкодження слизової ротоглотки, тобто йде реалізація контактного механізму передачі інфекції.

Кліщ після насмоктування крові

У кліщів здійснюється трансоваріальна (через яйця), а також трансфазова (через личинки та німфи) передача збудників. Усі стадії розвитку іксодових кліщів харчуються кров'ю. Борелії потрапляють в організм годувальника із слиною інфікованого кліща саме при смоктанні крові. Найчастіше хворобу людині передає дорослий кліщ — імаго, рідше німфи та личинки. Кліщі живуть у лісових місцевостях, міських лісопосадках, висадженнях декоративних кущів. У лісі кліщі скупчуються переважно на узбіччі, уздовж доріг та стежок чатуючи на тварин чи птахів. Вони частіше атакують тварин, птахів та людей з гілок, які ростуть не вище ніж 1,5 м від поверхні землі. Ризик захворювання підвищується прямо пропорційно тривалості присмоктування кліща. Найбільший він при тривалості перебування кліща в шкіри протягом 2-3 днів, німф та личинок — 3-5 днів. Іноді кліщі можуть бути зараженими іншими збудниками, що можуть спричинити поєднану з хворобою Лайма патологію (бабезіоз, людський гранулоцитарний анапламоз, кліщовий енцефаліттощо), що призводить до перекручення клінічного перебігу і створює проблеми в діагностиці.

 

Перша стадія захворювання

Стадія локальної інфекції — патологічний процес розвивається в місці проникнення збудника. Характерними є шкірні прояви (зокрема мігруюча еритема). Починається в терміни від 2 до 30 днів після присмоктування кліща. Відбувається інокуляція збудника, його розмноження, що призводить до розвитку запальної реакції, яка клінічно проявляється еритемою і синдромом інтоксикації. На місці укусу кліща виникає почервоніння. Загалом, її діаметр збільшується поступово, а в центрі бліднішає. Такий висип є патогномонічною ознакою хвороби Лайма. Тим не менш, він відсутній у 30 % хворих. Інші симптоми включають гарячку, кон'юнктивіт, головний біль, міальгії та артралгії. Якщо уражено центральну нервову систему (ЦНС), то часто хворобу називають нейробореліозом. Швидка і повноцінна терапія особливо важлива на цій стадії захворювання. Чим раніше розпочато лікування захворювання, тим легше запобігти хронізації.

Друга стадія захворювання

Стадія дисемінації — збудник поширюється від місця первинного проникнення. Розвивається в середньому через 1–3 місяці від появи мігруючої еритеми. Гематогенна і лімфогенна дисемінація відбувається в лімфатичні вузли, паренхіматозні органи, суглоби, нервову систему, де борелії захоплюються системою мононуклеарних фагоцитів (СМФ) з формуванням метастатичних вогнищ запалення. Частина мікроорганізмів гине, що зумовлює посилення інтоксикаційного синдрому. Генералізація інфекційного процесу сприяє мобілізації гуморальних і клітинних факторів імунітету. Протибореліозні антитіла IgM за допомогою сучасних чутливих тестів можна виявити з 2–3 тижня хвороби, а свого максимуму вони сягають на 4–6 тиждень. Протибореліозні IgG у діагностичних титрах удається виявляти з 6-го тижня хвороби.

Третя стадія захворювання

Стадія персистуючої інфекції і автоімунних порушень — характеризується ураженнями переважно суглобів, серця та нервової системи, рідше шкіри, і може розвинутися через декілька місяців, а то й років після інфікування. У цю стадію індукція гуморальної імунної відповіді призводить до накопичення в тканинах різних органів і систем (шкірі, синовіальній оболонці суглобів, нервовій тканині, міокарді) специфічних імунних комплексів, у склад яких входять антигени борелій. Імунні комплекси сприяють активній міграції нейтрофільних лейкоцитів, що виробляють різні медіатори запалення та інші біологічно активні речовини. Борелії та їхні антигени при тривалій персистенції здатні індукувати автоімунні та інші імунопатологічні процеси, що створює тло для прогресування органних уражень і хронізації хвороби.

Клінічні прояви

У МКХ-10 виділяють «Хворобу Лайма» А69.2. Інкубаційний період триває від 1-го до 45 днів (в середньому 7–14 днів). Розрізняють:

·                     ранній період хвороби, який включає стадії локальної інфекції та дисемінації;

·                     пізній період — стадію персистуючої інфекції.

Виділяють також:

·                     гострий перебіг (до 3-х місяців),

·                     підгострий (до 6 місяців),

·                     хронічний (безперервний або рецидивуючий).

Ускладнення

Прогноз для життя загалом сприятливий, проте у частини хворих можуть сформуватися резидуальні прояви ураження нервової системи і опорно-рухового апарату (повні або часткові анкілози, тугорухливість суглобів, фіброміальгії, синдром хронічної втоми тощо). Рідкісний прогредієнтний перебіг бореліозного енцефаломієліту може бути причиною смерті.

Профілактика

Важлива особиста профілактика, метою якої є попередження присмоктування кліщів — застосування репелентів, захисного одягу перед походом до підозрілих на наявність кліщів місцин. Ретельний огляд одежі, шкіри після відвідування лісових чи масивів кущових насаджень на предмет виявлення кліщів з подальшим їхнім обстеженням на наявність борелій. Для екстреної профілактики хвороби Лайма у осіб, які постраждали від присмоктування кліщів, доцільно призначати доксициклін в дозі 0,2 г одноразово у випадку, якщо від моменту присмоктування кліща пройшло не більше 3-х діб і в тілі кліща виявлено борелії. Або ж коли присмоктування кліща відбулося при відвідуванні регіону, де є високий ризик зараження. Необхідне подальше медичне спостереження протягом 1 місяця. Вакцинація застосовується у гіперендемічних регіонах (в Україні не проводиться). Більшість розвинених країн нині вважають, що виробництво вакцин проти хвороби Лайма є економічно недоцільним проти неспецифічних, але дієвих заходів боротьби з укусами кліщів. Однак є й інші пропозиції — враховуючи високий рівень захворюваності, серйозні наслідки як гострих, так і хронічних форм хвороби Лайма, розробка вакцини проти неї насправді має стати пріоритетом громадського здоров'я