1000 символів ліворуч

Минуле як джерело натхнення

Користуючись педагогічними порадами В.О.Сухомлинського та Г.Г.Ващенка про велику виховну роль пізнання історії рідного краю, рідного навчального закладу, педагоги школи № 33 у 1996 році створили пошукову групу з учнів та вчителів з метою створення музею історії школи. І не дивно. Адже школу, за свідченнями старожилів, було засновано на початку ХХ століття, але точної дати не знав ніхто. «Неможливо працювати і навчатись, не цікавлячись історичним корінням, педагогічною спадщиною, людьми, які працювали або навчались в нашій школі. Це дасть змогу сьогоднішнім учням з повагою ставитися до знайомих, сусідів, гордитися своєю школою» - говорив директор школи О.Е.Жосан, який кілька днів провів у обласному державному архіві та, з великими труднощами, але все ж таки з’ясував дату заснування школи.
ВчителіОсвітаСтаж роботи в земських школахОклад(річний)
Н. Кубишкіна7 класів жіночої гімназіїЗ 16 вересня 1907 року360 р.
Е. Кубишкіна7 класів жіночої гімназіїЗ 1 жовтня 1910 року360 р.
діакон,законоучитель – А. Писаренко 90 р.
Наша школа, – писав С.О.Тюрін, – не має ніяких особливих переваг відносно природних умов. До 1938 року при школі була земельна ділянка 0,25 га, але поруч був пустир 0,5 га. Наш гурток юних натуралістів почав його освоювати. Частина була засаджена плодовим садом. Тепер щороку сад дає певний грошовий вклад в фонд всеобучу. Вся ділянка перетворена в зелену лабораторію. На ній учні вирощують більше 80-и рослин. Тут є багато і нових для нашої місцевості рослин: сорго, тну-сину, капатник, різні лікарські рослини. При складанні плану роботи на пришкільній ділянці я керуюсь обов’язковим мінімумом практичних робіт, передбачених програмою біології. Особливо учні люблять працювати в шкільному саду, де вони посадили і виростили більше 100 абрикос, 150 яблунь, 37 каштанів. Більше 100 дерев (абрикос) віддали для посадки в колгоспний сад. 350 дерев взяли учні для посадки у себе в садибах. Зараз юні мічурінці мають у себе більше 500 штук дерев абрикосів, 250 яблунь, 450 – аличі, 80 – слив, якими збираються засадити новий сад на ділянці в 0,5 га, а частину – в колгоспних лісосмугах. В 1949 році більше 6000 дерев було посаджено в колгоспних лісосмугах. Цікаву роботу проводять учні по вирощуванню шовкопрядів. В 1949 році було здано 23 кг коконів. В 1950 році юні шовкопряди познайомилися з виведенням дубового шовкопряду. Велику роботу проводять учні на колгоспній пасіці, вирощують медоносні рослини. Учні школи беруть активну участь в районних, обласних зльотах юних натуралістів, відмічені багатьма грамотами. В цьому навчальному році вже вся школа включається в виконання практичних робіт. В 2-4 класах учні проводять збір насіння декоративних квітів. Учні 5-7 класів працюють по секціях юних мічурінців, квітководів, рослинників і тваринників, розведення винограду чубуковим та бруньковим щепленням. Розведення лимонів, догляд за ними. На цей рік повинні мати плодових дерев: вишень – 120 штук, черешень – 60 штук, аличі – 60, слив – 60, туї – 60, абрикоси – 120, яблунь – 60, груш – 60, смородини – 100 кущів, малини – 500 кущів, порічки – 50 кущів».

При школі працювали різні гуртки: літературний, драматичний, рукоділля, юних техніків, юних любителів тваринництва, «майбутніх агрономів», вокальна група, ляльковий театр та інші. Гурток юних техніків (1938-1941 роки) був для багатьох улюбленим, адже тут Сергій Олександрович Тюрін (керівник гуртка) вчив як працювати на тракторі, як його ремонтувати, як за ним доглядати. Маленький тракторець подарував школі колгосп «Соколівський», оскільки працювати на полі ним було неможливо. Вчитель разом з гуртківцями (учнями 8 класу) перебрали трактор, навчилися водінню, згодом переорали ділянки землі біля школи. Помер Сергій Олександрович 1992 року на 95 році свого життя в м.Миколаєві.

З 1945 по 1959 роки в Масляниківській семирічній школі навчалося 337 учнів. Директором школи в ті роки була Пономарчук Анастасія Карпівна. Це – не лише вмілий керівник, але й чудовий педагог. Під її керівництвом школа була помітною в області. Тут відбувалися семінари вчителів природознавства, біології, та інших предметів.

З 1955 року школа має статус Кіровоградської восьмирічної школи № 33. Перелік предметів залишився таким же, збільшилась кількість годин на окремі предмети: українська мова та література, математика, хімія, фізика.

Марущак Микола Іванович працював в нашій школі з 1933 по 1957 рік, колишній священик, почав педагогічну роботу як вчитель співів, а згодом став вчителем початкових класів. Останню грамоту за свою роботу він одержав за кілька місяців до смерті.

Колишня вчителька Г.Ф.Рибалко, зараз пенсіонерка, була в 30-ті роки ученицею, а її батько був учнем нашої школи з самого першого набору (він поступив до школи в рік її заснування).

Дяченко Лідія Данилівна, вчитель географії, з 32-річним стажем, працювала в школі до самої смерті (2002 р.). В 1992 році побачив світ її підручник для 5-го класу «Рідний край - Кіровоградщина». Цей підручник одержав І місце на Всеукраїнському конкурсі підручників в 1997 році. А в 1998 році Л.Д.Дяченко написала посібник для учнів 8-9 класів «Фізична, економічна, соціальна географія Кіровоградської області».

У школі вже понад сорок років викладає біологію чудовий фахівець, вчитель-методист Таран Дар’я Гнатівна, у трудовій книжці якої – лише один запис: «Кіровоградська школа № 33».

Колишні учні – випускники різних років працюють зараз у рідній школі: Л.П.Бойко, вчитель математики; Т.І.Шерета, О.М.Федоренко – вчителі української мови та літератури; В.О.Ішова – вчитель початкових класів.

Керівники школи
Було встановлено прізвища майже всіх директорів школи, які працювали на цій посаді протягом її 100-річної історії (випадають лише два довоєнні та три з половиною роки війни):
Прізвища директорівРоки праці на посаді
К.Кубишкін19101933
П.Данильченко19331939
А.Пономарчук19451959
Л.Пігорьова19591960
В.Просул19611962
Ф.Шевченко19621964
В.Шаповалов19641981
А.Орлик19811986
А.Альошин19861987
М.Ковальов19871993
Т.Гаріна19931994
О.Жосан19942005
Н.Вернигора20052008
А.Рябець20082009
С.Колосова з 2009

Навчально-виховний процес:
Кількість випускників з 1930 по 1997 рік – 2500 осіб.
З 1910 року в школі вивчались такі предмети: читання, письмо, арифметика. З 1911 року – також праця і співи.
1912 року в школі відкрито бібліотеку.
З 1918 року введено вивчення української мови.
З 1921 року школа стає україномовною – усі предмети вивчаються українською мовою. За всі ці роки школа жодного разу не змінювала свого мовного статусу. Але з середини 70-х років по 1997 рік в школі працювали окремі російськомовні класи.
З 01.09.1994 школа має статус Кіровоградської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 33.

Яким би не було життя, люди нашого краю дуже любили і дорожили природою, річками, полями навколо Масляниківки, Арнаутовки й Савинівки. Вчителі школи йшли працювати в літні оздоровчі табори вожатими, вихователями, прищеплюючи учням любов до рідної землі.

Пошукова робота не тільки важка й кропітка, але і вдячна. Вона дає додаткові знання про життя людей, історію розвитку громади та розкриває нові шляхи для патриотичного і морального виховання підростаючого покоління. Вже з перших кроків роботи цієї групи відчулося тепло промінця перших результатів активної і зацікавленої роботи учнів в пізнанні минулого.
Діти відкрили для себе цікаві факти історії школи. Учасники пошукової групи, керівником якої була вчитель географії, вчитель-методист Л.Д.Дяченко, заохочували інших до збору й оброблення інформації. В обласному архіві вдалося також відшукати цікаві факти щодо становлення й розвитку школи, які у сполученні зі спогадами колишніх учнів та педагогів стали безцінним матеріалом для роботи з патріотичного й морального виховання дітей і молоді.

Ось стислі матеріали роботи пошукової групи:
Становлення школи. З архівних даних стало відомо, що першу школу в нашому мікрорайоні було засновано в подарованому будинку в 1894 році. Вона відносилась до церковно-приходських шкіл Херсонської єпархії. В 1900 році школу було закрито.
В лютому 1910 року Єлісаветградська повітова земська управа на своєму засіданні, розглянувши питання «Про виконання плану розвитку шкільної мережі відповідно до Закону Російської імперії 1908 року «Про загальну освіту», ухвалило рішення розпочати будівництво шкільних приміщень в 38 пунктах повіту. Серед цих пунктів було і село Масляниківка. У березні 1910 року будівництво було розпочато, а у вересні школа вже працювала.
Масляниківська земська школа на три класи-комплекта заснована в 1910 році Єлісаветградською земською уездною управою.
Школа обслуговувала три поселення Анінської волостї Елисаветградського повіту:
с. Масляниківка (Красноглазовка), 787 жителів, 79 дітей;
с. Арнаутівка, 735 жителів, 64 дитини;
с. Савинівка, 128 жителів, 13 дітей.
Відстань від школи до с. Арнаутівка ½ версти, а до с. Савинівка – 1 верста.

Склад учнів на 1911-1914 роки:
національність: малороси - 100%;
сословний стан: селяни – 100%;
віросповідання: православні – 100%.
1912 рік.
Кількість учнів – 132, хлопців – 82, дівчат – 50.

1914 рік.
Кількість учнів – 123, хлопців – 71, дівчат – 52.

Утримання шкільних приміщень – 306 р. 76 коп.
Утримання вчителів – 1203 р. 92 коп.
Квартирні– 80 р.
За завідування школою – 40 р.
Утримання законовчителів – 78 р. 75 коп.
На прогони – 17 р. 28 коп.
Всього – 1419 р. 76 коп.
Загальна сума на функціонування школи – 1942 р. 23коп.

Обслуговували школу:
Перший директор школи Кирило Кубишкін закінчив Новобугську учительськую семінарію, на службі в земських школах з 5 липня 1884 року. За 1911 рік його оклад – 360 р., з добавкою – 460 р. (за вислугу – 100 р.)
Кирило Кубишкін все своє життя віддав освітянській ниві. Його дочки працювали в нашій школі теж учителями.

З матеріалів, датованих з 1935 року по 1940 рік видно наслідки пережитого голодомору, розрухи, бідності.

До пошуковців потрапила фотографія, датована 1938 роком. Це колективне фото учнів школи з директором Полікарпом Данильченком.

Директор школи Данильченко Полікарп Терентійович, кадровий офіцер царської армії, після революції, громадянської війни став учителем, був другим директором після Кирила Кубишкіна. Жителька Арнаутова О.Білик, 1910 року народження, розповідала, що діти його дуже любили. Він був культурним, розумним педагогом. Перед війною його було заарештовано, забрано прямо з уроку. Вийшли всі учні, вчителі, прибиральниці, щоб провести його до машини. Люди були приголомшені, діти плакали. Його дружина через два місяці померла. Двоє дітей було здано в дитбудинок. Більше про родину ніхто нічого не чув.

Воєнні та повоєнні роки.
В роки німецької окупації приміщення школи було зайняте під комендатуру, а школу було реорганізовано в початкову (1-4 класи) і розміщено у двох будинках на вулиці Прирічній.

Навчання велося українською мовою. Початкова школа проіснувала там до весни 1945 року, хоча Кіровоградську область було звільнено у січні 1944 року. Оскільки в 1944 – першій половині 1945 року в земській будівлі школи був розташований радянський військовий шпиталь. З вересня 1945 року школа знову семирічна. Навчльний план здійснювався за довоєнною програмою.

1962 року до старої будівлі школи було здійснено добудовування двоповерхового корпусу, а в 1995 році – трьохповерхового.

Імена дійсних людей, вчителів на фотографіях дуже поглибили вивчення історичних фактів голодомору, репресій. Воєнні роки свідчать про тривогу, великі труднощі, що звалилися на плечі простих людей. Але і в ті важкі часи діти ходили до школи, прагнули знань, кращого життя.





Чудовим матеріалом є фото «1941 рік. Відмінники школи № 33 по закінченню навчального року». Встановлено імена та прізвища, подальша доля цих учнів.

Період відбудови після війни допомагає учням на уроках історії правдивіше зрозуміти стан людей, кількість населення та стан економіки в нашій місцевості.
Лише на фотографіях 60-80-х років учні з посмішками. Люди пізнали певних статків. Про це говорить шкільний одяг, вирази облич.

Педагоги, якими пишається школа.
Всі імена та прізвища вчителів школи встановлено . Назвемо кращих із них.
Вчитель – Кубишкіна Ольга Кирилівна, одна з молодших дочок першого директора школи. Вона працювала більше сорока років в школі № 33, починаючи з 30-х років, була нагороджена Орденом Леніна за плідну працю. Кожен старожил знає і пам’ятає цю людину, але фотографії ні в кого не збереглося. Із спогадів М.Давиди, 1926 року народження: «Ми її любили. Авторитет нашої Ольги Кирилівни йшов від її батька. Вона була дуже віддана праці. Учнів, які погано вчилися, брала до себе на квартиру, там з ними додатково працювала. В голодні роки підгодовувала дуже хворих дітей, вона померла майже у 80 років. Ми, її учні, які залишились живими після війни, провели Ольгу Кирилівну в останню путь». Чомусь приголомшує зовнішній вигляд вчительки, одяг учнів, адже війни ще не було, а в класах було холодно, всі замерзали.

Тюрін Сергій Олександрович – заслужений вчитель УРСР. Працював педагогом більше 40 років, вчитель біології. Учні дуже любили його предмет. Багато випускників школи стало науковцями, обрало сільськогосподарські професії. Один з них, Віктор Гончаров, згадує: «Наш вчитель був великим практиком. Навколо школи були розбиті грядочки 2 на 3 метри, на кожній написано, кому вони належать. Ми з власної ініціативи доглядали рослини, намагаючись виростити найкращий урожай. Вирощували навіть рослини деяких азіатських земель – коксогиз, рицину».