1000 символів ліворуч

Зірка Пам`яті

Вже декілька місяців триває Всенародна акція "Зірка Памяті".

Її мета:

  • забезпечити всенародне вшанування та увічнення героїчного подвигу захисників Вітчизни, які відстояли свободу і незалежність Батьківщини;
  • посилити увагу суспільства до потреб ветеранів війни;
  •  поліпшити їх соціальний захист;
  • надання посильної допомоги учнями та педагогами ветеранам Великої Вітчизняної війни;
  • кожний 2-й тиждень після літніх, осінніх, зимових, весняних канікул та на початку травня (до Дня Перемоги) щорічно проводити волонтерські естафети добрих справ - відвідування та допомоги ветеранам і учасникам ІІ Світової війни 1939-1945 років;
  • в рамках тижнів проводити добровільні акції учнівської молоді по догляду за військовими похованнями, братськими могилами, спорудами та об’єктами, що увічнюють пам’ять про Перемогу та подвиги учасників ІІ Світової війни 1939 – 1945 років.

Ми знову прийдемо до вічного вогню,
Рокам ніколи пам’яті не стерти
Про тих,хто пережив страшну війну,
І тих, хто залишивсь в обіймах смерті.
Ми знову прийдемо до вічного вогню…
Із нами прийдуть і онуки й діти,
Щоб ветеранам до землі вклонитись,
Щоб вшанувати їхню сивину.
Нехай Господь дарує їм літа,
Тепло і затишок, щасливі дні безхмарні.
Нехай щороку зелень молода
Встеляє килимом стежки у завтра.

Наші ветерани:

altШаповал Михайло Данилович, 1927 р.н., українець. Народився в селі Сасівка, Компаніївського району, Кіровоградської області. В 17 років пішов на фронт із рідного села, на фронті був три місяці (з січня по березень 1944р.), а потім його призвали в Радянську армію. Служив на о.Балаток. Військове знання (на війні) – рядовий.  З часом його перевили служити в Закарпатську обл., де він отримав звання старшого сержанта. Там його навчали полонені німці на механіка. І він почав працювати старшим автомеханіком дивізійної майстерні. Демобілізувався в 1944 р., приїхав в місто Кіровоград. Почав працювати водієм в Автоколоні №1. Після демобілізації одружився, має двох дітей. З 1987 р. на пенсії.  Слід зазначити, що Михайло Данилович прожив досить складне життя. І йому дуже важко згадувати ті страшні часи.

 

alt

Скворцов Іван Дмитрович, 1927 року народження, росіянин. Народився в селі Постой Варнавенського р-ну Горьківської обл.. В 17 років пішов добровільно на війну. Іван Дмитрович гарно навчався в школі і мав дуже красивий почерк і тому його забрали навчатися в місто Лебедин Сумської області в школу молодших авіа спеціалістів, після закінчення якої став спеціалістом метеонаближення. Після навчання працював радістом-кодіровщиком в Харківському військовому окрузі. Там Іван Дмитрович працював з серпня 1944 р. по вересень 1946 р. Потім він повернувся додому, почав працювати в Новомиколаївському р-ні на станції Сухобезводная заступником начальника лагерного пункту з промисловості. Протягом 11 років там він працював, отримав травму, після чого отримав ІІ групу з інвалідності. В 1960 р. разом з родиною переїздить на Кіровоградщину, працював у відділі охорони МВД.

 

 

Курило Петро Михайлович, 1926 р.н., народився в місті Чернігів, українець. Учасник бойових дій в Берлині. Призваний в місті Чернігів. Військове звання – солдат. Нагороди:  медалі (не збереглися).

Мельник Володимир Олександрович, народився 10 січня 1923 року. Свою військову службу почав 3 серпня 1941 року. І в перший рік війни, 1941 року, був поранений під Харковим, а взимку 1942 року вже брав участь у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками під Москвою. В 1943 році Володимира Олександровича контузило в боях біля Кубані. Але після шпиталю він знову продовжував боротьбу з ворогами. Закінчив війну в Берліні. Має нагороди: орден ВВв,за мужність,знак пошани,медаль за відвагу. З війни повернувся інвалідом II групи. Після війни був військовим, в 1993 році пішов у відставку і працював на заводі.

Троценко Микола Лук'янович народився 16 травня 1919 року. Має нагороди: Орден Вітчизняної війни II степеня; Медаль за заслуги III степеня; Медаль за перемогу у війні з японцями.

Гончаренко  Болислав Зиновьєвич, 1927 р.н.. Народився в Компаніївському районі, Кіровоградської області, українець, учасник війни на території Польщі, роки  участі 1944-1945.  Військове звання – солдат, нагороди – Орден Перемоги.

Чистоклєтов Вадим Матвійович, народився 12 березня 1922 році, в селі Конопляновка, Рильського району, Курської області. В роки Вітчизняної війни був рядовим, кулеметником. Був поранений в боях за місто Орел, отримав інвалідність І групи. Має нагороди: орден Великої Вітчизняної війни І ступеня, орден «За мужність» ІІІ ступеня, медалі.  Після війни проживав за місцем народження, працював бухгалтером. 

Звітна діяльність.

Початок 2012 року відзначився організацією та проведенням рейдів "Допоможи ветерану"

Учні школи на чолі з класними керівниками відвідали ветеранів Великої Вітчизняної війни, які проживають на нашому мікрорайоні, з метою надання посильної допомоги.

alt alt

учні 5 класу з класним керівником Попик О.І. відвідують Скворцова Івана Дмитровича та Шаповал Михайла Даниловича 

alt

Відповідно до плану роботи школи в напрямку реалізації проекту "Зірка Памяті" учнями проведено диспут "Памятати -  означає зберегти"

alt

На захід були запрошені представники громадськості мікрорайону  та депутат міської ради Дрига В.В., активний та постійний учасник шкільного життя.

alt

Минають роки, відлітають у вічність. Минуло стільки років, відколи замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов на нашу землю мир довгожданний, вистражданий, оплачений найвищою ціною людського життя. Все далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної війни, але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував своєї крові, свого життя. Кожен із нас поділяє думку, втілену в словах: „Ніхто не забутий, ніщо не забуто”. Пам’ять... Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій, з тих речей, які зберігають колишні фронтовики, і не дає померкнути жодній героїчній сторінці історії перемоги над фашизмом. А ми, молоде покоління, про іхні бойові подвиги, їхнє воєнне життя можемо сьогодні дізнатися тільки з їхніх розповідей, кінофільмів, творів художньої літератури.

 

alt

alt
 
 
У загальноосвітніх навчальних закладах міста постійно проводиться робота щодо залучення школярів до посильної допомоги людям похилого віку, інвалідам, ветеранам та учасникам війни.
Волонтерський рух є невід'ємною складовою роботи учнівського самоврядування, яким опікуються рада старшокласників. Дитячі будинки, будинки для пристарілих людей, інтернати - це все об'єкти волонтерської турботи.
Основними завданнями волонтерських загонів сьогодні є:
1. Складання та поновлення щорічно волонтерами списків одиноких людей похилого віку, ветеранів та закріплення за конкретними волонтерськими загонами.
2. Посильна допомога у налагодженні побуту одиноких громадян похилого віку: прибирання , доставка продуктів, медикаментів, розрахунок за комунальні послуги.
3. Допомога літнім людям у подоланні самотності, замкнутого життя, наповнення існування новим змістом, проведення годин спілкування.
4. Організація святкових концертів для ветеранів мікрорайону, акцій до Міжнародного дня інвалідів, Міжнародного дня захисту дітей, Нового року, Дня Святого Миколая.
5. Проведення щорічної акції «Зірка памяті» (виготовлення вітальних листівок та привітання зі святом ветеранів війни вдома).
Серед основних напрямків роботи волонтерів:
    • пошукова робота;
    • шефська допомога;
    • краєзнавча робота;
    • пропаганда здорового способу життя;
    • соціальні акції;
    • пам'ятні дати;
    • опікування ветеранами війни та праці;
    • робота з людьми похилого віку;
    • співпраця з центрами соціальних служб, радами ветеранів, Червоним хрестом;
    • виявлення та робота з сім'ями, які опинилися в складних життєвих ситуаціях.
Незважаючи на те, що Україна не так давно стала на шлях демократичного розвитку, благодійництво та доброчинність вже стали невід'ємною частиною діяльності всіх тих, хто підтримує українську науку, культуру, спорт, охорону здоров'я та беруть участь в інших важливих соціальних програмах. І сьогодні є потяг у школярів, учнівської молоді до доброчинності. Діти беруть участь у різних благодійних акціях, конкурсах. Тому потрібно розвивати духовні та високі моральні якості школярів, учнівської молоді шляхом оновлення традицій благодійності, стимулювання розвитку дитячих благодійних ініціатив.

alt altalt       alt                alt